Падевий мед бджоли виробляють з паді — солодкого рослинного соку, що з'являється на листках, молодих пагонах, корі у вигляді липких крапель. Бджоли шукають і збирають солодкі продукти ненектарного походження після припинення медозбору або коли нектару не вистачає. У вулику падь так само, як і нектар, переробляється в мед, який сім'я відразу споживає або нагромаджує про запас. Падевий мед бджоли збирають в теплу погоду без дощів (за таких умов дуже інтенсивно розмножуються виділювачі паді). Іноді падь виділяється настільки сильно, що бджолині сім'ї приносять її у вулики щодня по 2—3 кг.
Падеві взятки на Україні бувають часто. Вони спостерігаються здебільшого протягом трьох літніх місяців — у червні, липні та серпні. Падь виділяється на значній кількості деревних порід (хвойних і широколистяних) та деяких кущах: липа, дуб, клени, осика, верби, біла акація, бук, береза, жовта акація, сосна, ялина (смерека), ялиця, ліщина, плодові дерева, ягідні кущі тощо. Відомі випадки збирання солодкого соку на трав'янистих рослинах — кукурудзі, кропиві, молочаї, будяках.
Оскільки падь утворюється здебільшого на лісовій рослинності (ялиця, бук, осика, верба, сосна, клени, ліщина), падевий мед та взятки називають лісовими.
За даними Української дослідної станції бджільництва, на різних видах рослин падь виділяють такі види сисних паразитів: різні попелиці — строката дубова, велика стовбурна, жовта дубова, смугаста дубова, кленова європейська, зелена соснова, опилена соснова, липова та коричнева березова, соснові лахніди, тубероляхнус вербовий тощо.
Інші паразити, що живляться соками рослин (щитівки, листоблішки), менш поширені, тому значення їх для бджільництва невелике.
Характерною особливістю падевого меду є підвищений вміст сахарози, мальтози, туранози та більш складних олігосахаридів, що їх називають декстринами. Багатший також і його амінокислотний склад.
Вміст різноманітних цукрів, мінеральних елементів, ферментів визначає велику дієтичну і харчову цінність падевого меду. Найбільшим попитом користується мед з ялиці, ялини та інших хвойних порід. Низьку якість має мед з рослин родини вербових, тому сорти його використовують у харчовій промисловості. Однак для зимівлі бджіл в наших умовах незалежно від сортових особливостей падевий мед непридатний, бо викликає в них отруєння, розлад травлення, що спричинює незаразний пронос і нозематоз, які ослаблюють сім'ї і призводять до загибелі бджіл. Токсичність його для бджіл визначається вмістом мінеральних речовин, переважно солей калію. Влітку під час збирання він, як правило, не виявляє помітного шкідливого впливу на формування і розвиток бджолиної сім'ї.
Падевий мед відкачують у міру нагромадження його в гнізді. Мед добре відбирати, якщо бджоли складали його компактно — над гніздовою розплідною частиною у верхньому корпусі або в бічних стільниках вулика-лежака. Якщо він потрапляє на рамки з розплодом, то споживається до зимівлі і шкоди не завдає, але за ним все ж треба простежити.
Якість кормового меду, заготовленого на зиму влітку до підгодівлі цукровим сиропом, остаточно перевіряють спеціальними методами. При цьому слід враховувати, що падь може розміщуватись у різних місцях стільників та частинах гнізда. Падевий мед може бути в запечатаних і відкритих комірках, тому зразки для аналізу відбирають з обох боків у всіх стільниках (у верхній і нижній частинах). Для відбирання звичайно користуються чайною ложкою, а ще краще — спеціальним щупом, по якому мед стікає у підставлену посудину (маленькі пляшечки). Зразки від різних сімей з урахуванням породних особливостей, сили сімей, місць кочівель заносять у пасічну кімнату, де провадять аналіз на падь за одним з наведених нижче способів.
Вапняна реакція. Зразки меду розчиняють дистильованою або очищеною дощовою водою у співвідношенні 1:1. Скляною паличкою вміст розмішують до утворення рівномірного розчину. Розчинений мед наливають у вогнетривкі пробірки до 1/3 їх висоти відповідно до номера зразка на пляшечках і пробірках. У медовий розчин наливають таку саму кількість вапняної води, добре збовтують, після чого пробірки підігрівають до кипіння. Під час закипання проби падевого меду мутніють, потім в розчині з'являються клапті бурого кольору, які з часом випадають в осад. Тим часом розчин квіткового меду при кип'ятінні лишається прозорим і осаду не утворює.
Вапняну воду для цих аналізів готують із свіжезібраного вапна, яке заливають такою ж кількістю дощової води і збовтують. Протягом півдоби вапно відстоюється, а чисту вапняну воду гумовою трубкою переливають двічі в інший посуд.
Спиртова реакція. До однієї частини розчиненого в дистильованій або дощовій воді (1:1) меду вливають 10 частин винного спирту (96 % ). Після збовтування розчин падевого меду мутніє. Тим часом квітковий мед, за винятком гречаного, не мутніє і осаду після відстоювання не лишає.
Вміст падевого меду можна також визначити, користуючись спеціальною похідною лабораторією, розробленою в Науково-дослідному інституті бджільництва (В.А.Темнов).
Оригінальний метод перевірки якості на вміст паді запропонував М.Д.Оржевський. Він сконструював для цього прилад, яким вимірюється електропровідність меду. Чим більше в ньому мінеральних та інших речовин, що проводять електричний струм, тим далі відповідно до кількості паді відхиляється стрілка на приладі. Приладом можна визначити якість меду безпосередньо в стільниках без відбирання зразків. При відхиленні стрілки мікроамперметра вправо до поділки 15 при температурі меду 16—20 °С і водності 17—20 % його можна використовувати як зимовий корм, при інших показниках він не придатний.
Вивчаючи наслідки споживання бджолами взимку меду з різною кількістю паді, В.А.Нестерводський дійшов висновку, що на пронос хворіють в першу чергу слабкі сім'ї. Дослідами доведено, що падевий мед, який дає 0,1 см3 і більше осаду при центрифугуванні розчину в мірних пробірках на 10 см3 після дії спирту-ректифікату або вапняної води, залишати на зиму не можна навіть сильним сім'ям. Якщо ж осаду менш ніж 0,1 см3, то сильні сім'ї перезимують благополучно.
У зв'язку з негативним впливом на бджіл паді як зимового корму при недостатньому контролі за його якістю більшість пасічників байдуже ставляться до використання падевих взятків, і в природі, головним чином в лісах, залишається незібраною велика кількість корисного продукту. Запаси паді в лісах ще не визначені. Але досліди Української дослідної станції бджільництва показують, що виділення її лахнідами протягом одного місяця забезпечує медопродуктивність соснових лісів близько 130—155 кг з 1 га. Строката дубова попелиця за такий же час створює запас продукції в перерахунку на мед від 100 до 125 кг на 1 га. Тривала тепла суха погода сприяє інтенсивному нагромадженню паді. У різних зонах нашої країни медозбір при виділенні паді становить до 60 кг на сім'ю.
Падевий мед — цінний продукт, хоч і поступається перед кращими сортами квіткового меду. Збирання паді (особливо при відсутності нектарного взятку) може стати додатковим резервом підвищення продуктивності бджолиних сімей та одержання меду для харчових і лікувальних цілей.
