На землі нашої країни росте пилконосних і медоносних рослин, кущів і дерев більше тисячі видів, проте велика частина з них для бджільництва як галузі не представляє особливій цінності. Лише нескоько десятків видів рослин медоносів і пилконосів має практичне значення.
При цьому основну частину товарної продукції у кожній окремо взятій місцевості дають лише декілька видів. До них можна віднести рослину медонос, кущі або дерева медоноси, які займають великі площі землі і відрізняються відмінною нектаропродуктивністю. Виходячи з вищесказаного, можна зробити деякий висновок, що медоносна база включає головні і другорядні медоноси. У свою чергу другорядні медоноси лише забезпечують бджіл невеликим медозбором, або таким, що його підтримує.
З головних сільськогосподарських медоносних культур можна виділити наступну рослину медонос: гречиха, еспарцет, рапс, коріандр, соняшник, бавовник, деякі види буркуну. А до дикорослих медоносів можна віднести деякі види клену і верби, жовту і білу акацію, липу і інші.
Під гомогенізацією (стерилізацією) розуміється ретельне перемішування всього обсягу меду, призначеного для пакування.
Поліфлорний — мед, вироблюваний із нектару різних медоносів. Такий мед часто називають квітковим. П. м. одержує назву від угідь, на яких бджолами був зібраний нектар: луговий, степовий, лісовий, фруктовий та інші.